У статті розглядаються давні субстратні елементи в українській мові, котрі були засвоєні в праслов'янський період як експресивно забарвлені слова, зокрема з негативною оцінною конотацією. Важливим джерелом поповнення
слов'янської лексики були іншомовні дієслова та віддієслівні утворення на позначення акту мовлення, на кшталт сучасних"шпрехати", "пшекати" то-що. До такої лексики автор відносить питомі слов'янські слова"говорити", "балакати", "провадити", "базікати", "ляпати" тощо. Також аналізуються етимологічні зв'язки лексем"читати" й"писати". Більшість із цих слів увійшли в українську лексику в результаті взаємодії давніх слов'ян з носіями інших індоєвропейських мов.
Ключові слова: готи, екзотизми, експресивна лексика, етимологія, іран-ські мови, лексичні запозичення, скіфи, субстрат