Статтю присвячено дослідженню продуктивного потенціалу теорії соціального простору П. Бурдьє у контексті перекладацької персонології. Стисло окреслено основні аспекти ієрархічної моделі, яку дослідник запропонував для літературознавства. Здійснено спробу адаптувати її для перекладознавства загалом та перекладацької персонології зокрема. Висунуто і доведено тезу про те, що запропонована французьким соціологом модель дає можливість розглядати особистість перекладача (і перекладознавця) на широкому тлі її епохи, усталеної традиції перекладу та життєпису і в такий спосіб розкрити різні детермінанти концепції перекладу, пошуку та прийняття перекладацьких рішень. Адаптовану для перекладознавства модель представлено на прикладі однієї із основоположних постатей українського перекладу та перекладознавства – Івана Франка.
Ключові слова: Іван Франко, соціологія перекладу, герменевтика перекладу, Пьєр Бурдьє, габітус, поле, агент, капітал.