Трансгуманізм передбачає вдосконалення людини як некінцевої ланки еволюції на основі його сполучення з технологічними елементами. Новоутворення "людина-машина", з погляду автора, є сумнівним благом для людської цивілізації і планетарної екологічної системи. Воно, перш за все, анахронічне і переслідує основну мету – сингулярність, тобто управління інтелектуальною енергією в жорстких рамках технології. Розумова діяльність і одна з найскладніших її сторін – переклад думки в мовну форму – є перешкодою на шляху створення досконалого штучного інтелекту, так як переклад не обмежується формулами. Точність термінології і відсутність багатозначності слова – мета Штучного інтелекту і одночасно – обмеження розвитку мовного мислення.
У статті схематично представлена експліцитна послідовність перекладацького процесу. На конкретних прикладах автор демонструє різницю розумових операцій Штучного інтелекту та людини в процесі перекладу. На думку автора, переклад є універсальною властивістю людського мислення, і процес втілення думки в мовну форму обумовлений біолого-генетичною, емоційною, соціально-історичною пам'яттю і досвідом, а також можливістю індивідуального перекладу думки на рідну і будь-яку мову. Крім того, переклад є одним із найпотужніших якостей виживання homo sapiens.
Ключові слова: трансгуманізм, сингулярність, штучний інтелект, переклад, пам'ять, досвід.